Битва народів під Грюнвальдом

На початку XV століття Тевтонський Орден перебував на піку розвитку, що загрожувало існуванню польської та литовсько-руської держав. Експансія Ордену примусила Корону Польську та Велике князівство Литовське до Кревської унії (союзу зі спільним державцем Ягайлом) у 1385 році.

Два мечі «Два мечі», Войцех Коссак, 1909 рік

«Битва Народів під Грюнвальдом» відбулася 15 липня 1410 року на території, яка належала Тевтонському ордену, поблизу селища Грюнвальд (литовська назва селища — Жальгіріс), на колишніх землях литовців-прусів (нині Вармінсько-Мазурське воєводство Польщі). Лицарі-хрестоносці під керуванням великого магістра Тевтонського ордену Ульріха фон Юнґінґена (близько 27 тисяч вояків) билися з об’єднаними військами Корони Польської й Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (ВКЛ) (близько 39 тисяч вояків). У складі цього об’єднання були також кіннотники ординського царевича Джелаль-ад-Діна, військові загони Молдавського князівства та найманці з Чехії на чолі з Яном Жижкою і Яном Сокольцем. Русини-українці воювали у складі як польського війська (Галичина, Підляшшя, Белзщина), так і Литовсько-руської держави (Волинь, Київщина, Поділля, Чернігівщина). Чисельність учасників битви та їхніх втрат у різних джерелах різняться.

Грюнвальдський меч Півтораручний меч, 15ст.

Союзну армію очолили польський король Владислав II Ягайло й великий литовський князь Вітовт (Вітаутас). Битва почалася атакою легкої татарської кінноти на лівий фланг війська хрестоносців. Зустрічного натиску важкоозброєних лицарів правий фланг (литовсько-руський) не витримав і був розгромлений.

Така версія розвитку подій домінувала століттями, зокрема в польській історичній традиції, але історичні дослідження останніх років відкрили нові свідчення.

Німецькі лицарі стверджували, що Вітовт використав з русинами та татарами тактику «панічного відступу», відпрацьовану на кордоні Русі й степу. Цей «відступ» спровокував частину лицарів до переслідування, що порушило їх бойові порядки та позбавило переваг лицарського шикування у разі контратаки. Саме так і відбулося. Литовсько-русинсько-татарське військо умовно «втекло», але згодом повернулося, утім стрій лицарів вже був розвалений, а переслідувачі — оточені важче озброєними поляками та знищені.

Кульмінацією битви стало зіткнення головних сил супротивників. Особливу стійкість виявили три смоленські полки Великого князівства Литовського, які прикрили собою центр польсько-литовської армії під час атаки лицарських корогв.

Битва закінчилася перемогою союзних польсько-литовських військ і цілковитою поразкою хрестоносців. У ній загинули великий магістр Ульріх фон Юнґінґен і майже вся орденська старшина разом із великою кількістю лицарів, переважно з Німеччини. Військово-політична потуга Тевтонського й союзного Лівонського орденів була назавжди підірвана, почався їх занепад.

Грюнвальдська битва була однією з найбільших у середньовічній Європі й стала кульмінацією «Великої війни» 1409–1411 років Польського королівства та Великого князівства Литовського проти агресії лицарів-хрестоносців у Балтії. А військове братерство, загартоване в цій битві, дозволило потім її учасникам-русинам брати активну участь у Гуситських війнах у Чехії разом із бойовим побратимом Яном Жижкою.

Придбати

Чоловіча футболка "Грюнвальд"

Жіноча футболка "Грюнвальд"

Лонгслів "Грюнвальд"

Світшот "Грюнвальд"

Закрити меню