Облога Доростола

Доростольська битва 971 року - не серед тих ратних подвигів, що найчастіше приходять на згадку, коли мова йде про київського князя Святослава Хороброго. Це не справедливо. І не тільки через те, що про неї збереглося більше відомостей, порівняно з будь-якою іншою зі святославових битв. Але й через ту доблесть, яку виявила руська дружина, зіштовхнувшись з військом, що було більшим та технічно оснащенішим.

Мініатюра з ватиканського манускрипту ініатюра з Ватиканського манускрипту XIV століття (хроніка XII століття Константина Манассія). Зверху зображено завоювання Святославом Болгарії, знизу — похід Іоанна Цимісхія на Доростол

Доростол, не дуже велика, але дуже важлива фортеця на правому березі Дуная, на місці якої зараз розташувалася болгарська Сілістра, стала місцем народження і смерті балканської мрії князя Святослава. З візантійських джерел, найголовнішими серед яких є «Історія» Лева Диякона та «Хроніка» Іоанна Скіліци, нам відомо, що приблизно у кінці 967 р. царгородський імператор Никифор Фока посилає до київського правителя посольство. Мета — руська допомога у покаранні Болгарського царства, яке вступило у союзницькі відносини з мадярами та дозволило їм грабувати володіння ромеїв.

Опинившись на Придунавʼї начолі війська, що складалося як з руських дружинників, так і союзників-кочівників, Святослав зіткнувся на весні 968 р. з армією болгарського царя Петра поблизу Доростола. Попри всю свою міць, болгарські сили були розбиті на лівому березі. За короткий час цар Петро помирає, від його держави відколюються окремі провінції, а в руках київського володаря опиняються десятки фортець на березі головної європейської ріки.

Такий успіх змусив Святослава задуматися над тим, щоб зробити Подунавʼя центром своїх володінь, які мають поєднати контроль над двома надважливими торговельними шляхами: Дніпровським та Дунайським. Замість Києва він планує поселитися у Переяславці — місті, достеменне розташування нам не відоме до сьогодні, але теоретично десь на сучасному румунському березі Дунаю.

Ці плани зовсім не подобаються Візантії. Його військова міць та обсяг завоювань стають нестерпними для Константинополя. Пряме військове зіткнення — лише питання часу. І воно стається вже при новому імператорові Іоані Цимісхії. Після періоду сутичок протягом 970 р., він вирушає з походом на Болгарію перед Пасхою 971 р. За лічені дні василевсу вдається захопити столицю царства Преслав, де хоробро бʼється лише руська дружина київського князя, а союзники болгари та степовики полишають Святослава. Після невдалої оборони цитаделі Преслава, залишки русів тікають до місця де їхній ватажок збирає всі сили для зустрічі імператора. І цим місцем був той самий Доростол.

Сокира руського воїна Бородоподібна бойова сокира воїна Війська Святославового (10 ст.)

Невелика, всього у 5 га, фортеця не могла вмістити багато воїнів. Та й залишилося їх небагато — поруч зі Святославом готова була битися лише руська дружина, що налічувала менше 10 тис. воїнів, менше 1/6 частини від всіх сил, з якими він розпочинав кампанію. Одягнуті у кольчуги та конічні шоломи з бармицями, озброєні довгими мечами каролінгського типу, списами та сокирами-чеканами, під захистом великих круглих щитів, ці піхотинці, чия бойова культура поєднувала у собі традиції скандинавів та кочівників, мали зустрітися з армією нащадків Римської імперії, яка була мінімум вдвічі більшою, мала флот та важкоозброєну кінноту. Міцні фортечні мури були непоганою підмогою, особливо, з огляду на гарне стратегічне положення — на трикутному мису, завдяки чому, води річки прикривали Доростол з двох боків.

Облога Доростола візантійцями почалася у кінці квітня 971 р. та продовжувалася до кінця липня. У цей період сталося кілька сутичок, які показали ромеям, що вони зіштовхнулися не з якимись простими варварами, а потугою, яку так просто не здолати. Натяком на враження від русів є згадки про надприродну допомогу ромейському війську у візантійських джерелах — сили Святослава були надто потужними, щоб їх можна було перемогти просто так.

Вирішальним стало 22 липня 971 р. Після наради з дружиною, під час якої київський князь промовляє, що краще загинути у бою, ніж повернутися додому як втікачі чи бранці, із соромом, втративши весь авторитет серед оточуючих народів, Святослав виводить все військо за стіни на бій з ворогом. І наказує зачинити брами, щоб ніхто не хотів втекти. Атаки русів були настільки потужними та лютими, що здавалося наче ніяких місяців голодної облоги й не було. Вони тіснили візантійців, чиї панцирі грілися під спекотним липневим сонцем. Святослава намагалися вбити, але безуспішно. Стурбований Іоан Цимісхій навіть пропонував князю особистий поєдинок, щоб не допустити програшу ромеїв. Але останнім на допомогу прийшла пилова буря та вдалий маневр одного з візантійських воєначальників, якому вдалося обійти дружину Святослава з тилу.

Руські бійці були змушені знов відступити з стіни, але завдяки своїй доблесті, залишилися нескореними. Тепер можна було починати мирні перемовини з достатньо сильної позиції. Вже наступного дня відбулися переговори, за результатом яких був укладений мирний договір, текст якого зберігся у Повісті временних літ. Руси обіцяли покинути Балкани, але натомість зберігали за собою всі торгові привілеї та отримали продовольство на дорогу до Києва. Під час цієї дороги, Святослав загинув на Дніпрових порогах від руки печенігів: вмерши як і жив — як непосидючий воїн. Але не в останню чергу саме завдяки його перемогам спадкоємці змогли сконцентруватися на розбудові Русі, що остаточно перетворювалася на Київську.

Придбати

Чоловіча футболка "Доростол"

Жіноча футболка "Доростол"

Лонгслів "Доростол"

Світшот "Доростол"

Закрити меню