Хотинська Битва

Боротьба запорозьких козаків за свої права, яка у підсумку призвела до революційних подій повстання Богдана Хмельницького, мала своїм підґрунтям ту військову вправність та доблесть, яку вони демонстрували за багато десятиліть до подій середини XVII ст. - “податок кров’ю”, сплачений на захист Речі Посполитої. Хотинська битва 1621 р., в якій зійшлися дві величезних армії - польсько-литовська та османська, була не тільки однією з найбільших у тогочасній Європі, але й дозволила козакам черговий раз вкрити себе славою.

У 1619-1621 рр. відносини між Османською імперією, якою правив молодий Осман ІІ та Польсько-Литовською державою досягли максимального напруження, що вилилося у відкриту війну. Двом арміям судилося зустрітися осінню 1621 року біля Хотинської фортеці на березі Дністра. Турецьку вів особисто султан і вона налічувала більше 150 тис. воїнів. Польсько-литовська складалася з приблизно 40 тис. коронного війська на чолі з великим литовським гетьманом Яном-Каролем Ходкевичем та бл. 45 тис. запорожців, яких саме під битву очолив Петро Сагайдачний. Якщо коронні сили окопалися під Хотином ще в кінці серпня, то останні підтягнулися туди після походу по Молдові, увечері 1 вересня, ледь встигнувши випередити Османа ІІ.

Початок бойових дій припав на наступний день, 2 вересня, коли підійшов авангард османів. Бажання султана отримати славетну перемогу було настільки великим, що він не став чекати, коли підтягнуться основні сили його армії, що розтягнулася на десятки кілометрів. Осман ІІ наказав відразу вступити своєму авангарду у бій, а щоби створити видимість величезного війська, розтягнув сили по всій лінії фронту і посадив на верблюдів опудала - польсько-литовські сили мали подумати, що на них суне багатотисячна кавалерія.

Сокира руського воїна Козацька булава

Та польсько-литовські війська не злякалися. Головний удар противник наніс на табір запорожців, сподіваючись взяти його швидко бо козаки не встигли укріпитися, але розрахунки турецького командування виявилися хибними: сили під командуванням гетьмана Сагайдачного билися не тільки хоробро, але й майстерно, активно використовуючи гарну вогнепальну зброю. Перша атака османів швидко захлинулася. Свою роль зіграло й активне керівництво зі сторони Яна-Кароля Ходкевича.

Сподіваючись на те, що фортуна буде до них поблажливішою, османи продовжували активно атакувати позиції військ Речі Посполитої наступні два дні. Але останні не тільки відбивалися, але й, в особі запорожців - контратакували. 4 вересня, після ще одного масованого турецького штурму, козаки під вогневим прикриттям власних самопалів та за допомоги польської легкої кінноти лісовчиків почали гнати турецьких воїнів аж до їхнього табору, а потім ввірвалися до нього і мало не захопили половину. Лише настання ночі та відмова Ходкевича надати підмогу врятували османську ставку.

Після настільки приголомшливої контратаки ворога, вражені турки вирішили дати бійцям відпочити - 5 та 6 вересня значних боїв не було. В цей час сторони працювали над укріпленнями (роботи у польському таборі виконувалися за планом голландського інженера Віллема Аппельмана), а османи також намагалися встановити частину своїх батарей ближче до місцерозташування ворога. В ніч на 7 вересня козаки вперше під час Хотинської битви продемонстрували свою славетну тактику диверсійних рейдів, зробивши успішну нічну вилазку до султанського табору.

У період з 7 по 11 вересня інтенсивність турецьких атак дещо зменшилася, замість щоденних вони стали відбуватися через день. Плани Османа ІІ на блискавичну перемогу танули просто на очах, але оптимізм та бажання слави не полишало 17-річного правителя Османської імперії. Його сподівання були пов’язані з появою 14 вересня під Хотином будинського бейлербея Каракаш Мехмет-паші. Той запевнив свого правителя, що зможе перемогти противника всього за 2 години.

Можливість продемонструвати свою майстерність у губернатора Буди зʼявилася вже наступного ранку. 15 вересня відбувся ще один великий штурм польсько-литовського табору. Після традиційної артилерійської підготовки, що передувала кожному бою, відбірні османські війська змогли обманним маневром отримати перевагу над польсько-литовським військом, але не надовго - німецьким піхотинцям-мушкетерам вдалося не тільки відстояти позиції, але й вбити самого Каракаш-пашу.

Невдача штурму на чолі з Каракаш-пашею добре показала програшність вибраної турецьким командуванням стратегії перемоги через лобові атаки. Але й якихось особливо нових ідей, на пошук яких була взята десятиденна пауза, у нього не виявилось. Головною ж проблемою у польсько-литовському таборі були голод та дизентерія: що краще всього вдалося туркам, то це відрізати його від постачання продовольства руками татар.

Цей відносно тихий період став часом тріумфу козацької тактики диверсійних ударів. Козакам вдалося під час двох нічних вилазок вбити кілька тисяч османських солдат, нанісши великих втрат навіть командуванню. Розлючений султан вирішив вирішити питання двома надпотужними ударами. Перший з них відбувся 25 вересня, а другий - 28 числа. Їх сценарій мало відрізнявся від того, що польсько-литовські війська вже пережили, особливою була лише масовість.

Якими б не були масштаби великих штурмів 25 та 28 вересня, їх підсумок був не більш втішний для султана та його людей, ніж у випадку з попередніми. Це, а також звістки про наближення підмоги військам Речі Посполитої у вигляді посполитого рушення та донських козаків, схиляли до миру багатьох вельмож Османської імперії. Що ж до польсько-литовської армії, то її до переговорів спонукав голод. Вже 29 вересня почалися перемовини, які закінчилися підписання миру 9 жовтня.

Якщо у політичному плані Хотинська війна закінчилася в основному підтвердженням статусу кво, то у військовому вона продемонструвала переваги більшої гнучкості у діях військ та їх кращої оснащеності сучасною зброєю над масою та лобовими атаками. Саме ці дві переваги якнайкраще втілили в собі запорожці під командуванням Петра Сагайдачного, яким вдалося нанести противнику величезних втрат головним чином майстерно користуючись тактикою диверсійних ударів. За визнанням всіх сучасників, козаки були справжніми героями битви - їх звитягу захоплено порівнювали з трояндовим вінком на чолі Речі Посполитої.

Придбати

Чоловіча футболка "Хотин"

Лонгслів "Хотин"

Закрити меню